ВІДПУЩЕНИЙ

ВІДПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відпустити 1—4, 6—10. Ешелон скрипнув усіма автоматично відпущеними гальмами і рушив (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 143); Пізніше я взнав, що вліпили в ту арку Відпущені кошти для бані і парку (Степан Олійник, Вибр., 1959, 270); Вогнем обпалило відпущений вус… (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 330); Для створення загальної теорії процесів відпускання важливу роль відіграли зроблені Г. В. Курдюмовим дослідження стану вуглецю у відпущеній сталі (Розвиток науки в УРСР.., 1957, 440);
//  відпущено, безос. присудк. сл.  * Образно. Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (Максим Рильський, III, 1956, 244).