ВІ́ДПОВІДЬ, і, жін.
1. Усне чи письмове повідомлення, пояснення з приводу чийогось запитання, звертання тощо. Він не знайшов у йому [псалтирі] поради й одповіді на свою важку думу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 190); Чого б не попрохав, про що б не поспитав Семен у старшого брата — на все одна відповідь: «а що даси?» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103); Проект Програми [КПРС] дає ясну і чітку відповідь на питання про те, які перспективи відкриває комунізм для прогресу всього людства (Літературна газета, 1.VIII 1961, 1);
// Розповідь на задану тему (учнем, студентом і т. ін.). Ніна часто говорила Марійці, що вона захоплюється її відповідями (Олесь Донченко, V, 1957, 335).
2. Дія, вчинок, що здійснюється на противагу іншій дії, заклику, висловленню тощо. Невже на всі великі події, На всі питання в вас одна відповідь є — Стогнання, сльози та дитячі мрії..? (Леся Українка, I, 1951, 109);
// Рішуче заперечення чогось, доведення неправильності якогось твердження. Буржуазно-націоналістичні «поети» знали, що їх «творчість» народ не приймає, і пояснювали це тим, що нібито їх поезія «недоступна масам». О. Гаврилюк дає їм достойну відповідь (Історія української літератури, II, 1956, 620).
3. заст. Відповідальність. — А як не поховає або не охрестить, то на йому [попові] буде одповідь.., — говорив писар (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 156); — Ну, війте, на вас лежить відповідь за них (Іван Франко, II, 1950, 32).
4. Результат розв’язання математичної задачі.
У (на) відповідь: а) відповідаючи на запитання, на що-небудь сказане. — Єсть у полі дві зірниці. Ото ж мої брат-сестриці! Гей! — пронеслось немов на відповідь тій бурлацькій пісні, що тільки що замовкла (Леся Українка, III, 1952, 477); б) реагуючи, проявляти своє ставлення до чийогось вчинку, дії і т. ін. А в селах каральники і шомполи, і в відповідь їм.. горіли маєтки панів, як свічки (Володимир Сосюра, I, 1957, 451).