ВІДПОКУТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. і неперех., зах. Те саме, що спокутувати. [Рябина:] Що я завинив, то мушу відпокутувати (Іван Франко, IX, 1952, 415); Вони вбили, най же відпокутують (Василь Стефаник, I, 1949, 184); Вона вже відпокутувала своє (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 74).
ВІДПОКУТУВАТИ
Тлумачення слова