ВІДПОЧИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до відпочивати 1. На одній ілюстрації показано, як Суворов куштує солдатський обід. Відпочиваючі солдати тримають себе невимушено (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 40);
// у знач. ім. відпочиваючий, чого, чол. Те саме, що відпочивальник. Відпочиваючим створюють всі умови, щоб скоріше вони набиралися сил і здоров’я, бадьорими поверталися до творчої праці (Радянська Україна, 28.IX 1960, 3).
ВІДПОЧИВАЮЧИЙ
Тлумачення слова