ВІ́ДПАР, у, чол. Негуста пара; випари. Сонечко підхопилось та так привітливо поглядає на сполосканий город; з землі відпар іде (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 201); Ранньою весною земля у них пахне тільки відпаром і березовим соком, що йде від лісів (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 31).
ВІДПАР
Тлумачення слова