ВІДПАДАТИ, ає, недок., ВІДПАСТИ, аде, док.
1. Падати, відділяючись, відриваючись від чого-небудь. Краї листків загинаються догори, вусики закручуються, а пустоцвіт відпадає (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 49); Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо од пало, — віз ліг набік (Нечуй-Левицький, III, 1956, 125); Аж ось відпала віконниця бокового вікна (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 111).
2. Втрачати значення, силу за певних умов. — Отже, це заперечення Ваше відпадає (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 217); У цьому випадку [при роздільному збиранні] також відпадає оплата за перевезення зерна (Колгоспник України, 1, 1957, 7);
// Зникати. При безприв’язному утриманні [худоби] відпадає потреба в стійлах (Колгоспник України, 4, 1959, 34); Одпала охота і додому їхати (Панас Мирний, III, 1954, 103).
3. Виходити з якогось об’єднання. Досвід світової соціалістичної системи підтвердив необхідність найтіснішого союзу країн, які відпадають від капіталізму (Програма КПРС, 1961, 18).