ВІДОМО, невідм.
1. присудк. сл. Про наявність відомостей про кого-, що-небудь. Всім відомо, пуди він звик ходить і де він лиха набирався (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 33); Нам відомо, як окремий саперний ескадрон під градом куль і гармат наводив мости для переправи і ремонтував пошкодження (Олесь Донченко, I, 1956, 71).
2. вставн. сл. Уживається для пояснення якоїсь причини, наслідку; зрозуміло, звісно. — Ти тепер така пишна стала — відомо, засватана! (Леся Українка, III, 1952, 738).
Як відомо — як усі знають. Хтось прислав мені вирізки з львівських газет про свято Котляревського. Річ невинна, як відомо (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 250).