ВІДМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відмовити;
// відмовлено, безос. присудк. сл. Капелюха, видно, забув [Кузь] надіти, м’яв його в руках, і, може, саме це надавало йому вигляду прохача, якому було відмовлено (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 543).
ВІДМОВЛЕНИЙ
Тлумачення слова