ВІДМО́ВА, и, жін.
1. Відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін. — Белял зрікся оддати нам шопу під театр. Послухав репетицію і сьогодні приніс свою одмову (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 137); Роман Петрович сприйняв Ганнину відмову від подарунка без подиву (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 161).
2. заст. Те саме, що відповідь 1. З щирою повагою до Вас і надіями, що Ви не облишите мене своєю ласкавою одмовою (Панас Мирний, V, 1955, 406); Нема одмови на питання (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 51).
3. техн. Про стан приладу, машини і т. ін., які перестали або не можуть працювати, діяти. Характерними і принципіально важливими видами підготовки ми [космонавти] вважаємо: Спеціальну підготовку, яка проводиться на реальному кораблі і тренажерах, які дають змогу імітувати нормальний політ і відтворювати різні відмови і аварійні ситуації (Радянська Україна, 22.VIII 1962, 2).
Без відмови, техн. — без припинення праці, дії певної машини, приладу тощо; До відмови, техн. — до можливої межі, до краю.