ВІДМОРО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відморозити. * У порівняннях. Він побілів, як стіна, а губи стали неначе одморожені (Нечуй-Левицький, II, 1956, 144);
// у знач. прикм. Очі Коленкура жадібно стежили за офіцером з одмороженим носом (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 390).
ВІДМОРОЖЕНИЙ
Тлумачення слова