ВІДМІННО.
1. Присл. до відмінний 2. У них і в школі — Усе відмінно (Ігор Муратов, Широка дорога, 1950, 100); Відмінно працюють екіпажі танкера «Кремль» (Радянська Україна, 1.XII 1953, 1).
2. у знач. ім. Шкільна відмітка найвищої оцінки знань. А коли траплялося Яші одержати добре, Нюра пирхала: — А в мене завжди відмінно! (Олесь Донченко, VI, 1957, 125).