ВІДМІНЧА́, ати, сер., діал. За народним повір’ям, чортеня, яким підмінена дитина. Дитина була хоровита, раз на раз кричала та плакала, а слуги в кухні пошіптували собі, що се якесь «відмінча» (Іван Франко, V, 1951, 286).
ВІДМІНЧА
Тлумачення слова
ВІДМІНЧА́, ати, сер., діал. За народним повір’ям, чортеня, яким підмінена дитина. Дитина була хоровита, раз на раз кричала та плакала, а слуги в кухні пошіптували собі, що се якесь «відмінча» (Іван Франко, V, 1951, 286).