ВІДМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відмітити. Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 24); Змагання найсильніших легкоатлетів Європи відмічені новим блискучим успіхом радянських спортсменів (Радянська Україна, 8.IX 1950, 4).
ВІДМІЧЕНИЙ
Тлумачення слова