ВІДМЕЖОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМЕЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Відокремлювати собі межею ділянку землі тощо від сусідніх ділянок. Глоба одмежував собі ще чимало землі біля озера (Олекса Стороженко, I, 1957, 238); Все громада програвала… Пан вже ліс відмежував (Іван Франко, X, 1954, 246);
// Відокремлювати собою щось від чогось. Не ворожі, а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських (Максим Рильський, III, 1955, 51); Дерев’яна пофарбована арка .. відмежовувала парк від вулиці (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 153).
2. перен. Відділяти одне явище, поняття від інших. Звичайно, треба вміти відмежовувати істотне від наносного (Комуніст України, 9, 1966, 8).