ВІДМАХНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Однокр. до відмахуватися. Вона [дружина] кволим голосом вимовила: — Василю, я тебе прошу, йди в хату. Дем’янчук одмахнувся, сердито копнув ногою матрац (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 91).
Відмахнутися рукою — те саме, що Відмахнути рукою (див. відмахнути). — Куди біжиш? — Постигнеш… Андрій одмахнувся рукою. Ет, що там тепер Хома… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 34).
2. від кого — чого, перен., розм. Позбутися кого, чого-небудь небажаного. Валя знов ніби не чула його слів, тільки ледве сіпнула плечем, щоб одмахнутись від Андрія (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 184); Та відмахнутися від думки про неминучу неприємну розмову з дружиною йому не пощастило (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 148).