ВІДЛИ́ГНУТИ, не, док.
1. Розмерзнути, розтанути внаслідок потепління. Дорога відлигла;
// безос. Десь удосвіта почало туманитись, відлигло, наче білі прозорі хмарки попадали на землю з гіллястого неба (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 9).
♦ Відлигнути на серці — полегшати на серці. Ось скоро й обмолотини будуть… Може таки і в нас одлигне на серці (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 327).
2. розм. Те саме, що відвологнути. Оце після дощу земля відлигла (Словник Грінченка).