ВІДЛУ́НОК, нку, чол. Відбитий звук, що лине з відстані; відзвук, луна. Вітер з моря ніс відлунки гарматних ударів (Юрій Смолич, Світанок.., 1955, 558); * Образно. І я його [рушник], мов долю, простелив, Мов юності далекої відлунок (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 54).
ВІДЛУНОК
Тлумачення слова