ВІДЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відлучити. Микола все був «при смерті», вважав сам себе чужинцем, відлученим, а все-таки не вмирав (Іван Франко, IV, 1950, 386); Недовго жила її від грудей відлучена дитина (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 86).
ВІДЛУЧЕНИЙ
Тлумачення слова