ВІДЛЮ́ДОК, дка, чол. Те саме, що відлюдник 1. Жаль мені, що я мушу таким відлюдком жити, що з мене нема користі ні людям ні собі (Леся Українка, V, 1956, 67); У школі Мурга був відлюдком, егоїстом (Дмитро Бедзик, Плем’я.., 1958, 51).
ВІДЛЮДОК
Тлумачення слова