ВІДЛЮ́ДДЯ, я, сер. Місце, де немає людей. — Тікати, тікати десь на відлюддя, — ще раз подумав Сергій, коли вони попрощалися, — тут не дадуть побути на самоті (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 29).
На відлюдді — далеко від людей. Жив він у простій, сільській хатині і на відлюдді (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 244).
ВІДЛЮДДЯ
Тлумачення слова