ВІ́ДЛЯСК, у, чол. Відбитий ляскіт, що лине з відстані; відзвук. Взяла Марина хлопця за підборідок, поцілувала тричі, аж одляски пішли попід вербами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 97); Глухо пішов відляск води лісом (Ольга Кобилянська, Вибр., 1949, 402); Молодий сміх відлясками пішов по подвір’ї (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 87).
ВІДЛЯСК
Тлумачення слова