ВІДЛА́МОК, рідко ВІДЛО́МОК, мка, чол. Відламана частина. У живописнім безладді валялися: тут розбита бочка.., там заржавілий відломок залізної машини (Іван Франко, III, 1950, 186); Мов у час вибуху вулкана, одвалюються камінні брили, пирскаючи вогнем і гострими відламками (Петро Колесник, Терен.., 1959, 308);
// рідко. Осколок. Вона ще не прохолола після історії з попом, мов відламок розірваної вибухом бомби (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307).
ВІДЛАМОК
Тлумачення слова