ВІ́ДКИД, у, чол., діал.
1. Схил (гори і т. ін.). Сіла.. на одкиді скелі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 180).
2. Віддзеркалення. Дарма брати ходять понад берегами, — у бистрих нуртах нічого не видно, опріч одкиду неба ясного, гаїв та шпилів (Марко Вовчок, I, 1955, 326).