ВІДКВІТУВА́ТИ, ує і ВІДКВІ́ТНУТИ, не; мин. ч. відквітнув, тла, ло; док. Закінчити, перестати квітувати. Вже давно жито відквітувало (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 7); В гаїв зеленій глушині уже конвалії одквітли… (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 76); * Образно. Вже третє літечко твоє [дочки] Одквітло, одлетіло (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 241).
ВІДКВІТУВАТИ
Тлумачення слова