ВІДКУПОВУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ВІДКУПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ВІДКУПИТИСЯ, ушибся, упишся; мн. відкупляться; док.
1. За певну плату звільнятися від якоїсь повинності, обов’язку тощо. Хто не оженився, тому в’яжуть жінки колодку, а він одкуповується (Номис, 1864, № 7796); — Доведеться відкуплятися грішми, хлопче (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 303); Може, ще він не відкупився від некрутчини (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 67);
// заст. Одержувати волю шляхом викупу. Вона й стала тоді ніби пильніш на нас дивитись, да й каже.., що в того-то да ще в другого пана парубки одкуплялись, то по півтисячі за себе положили (Марко Вовчок, I, 1955, 75); Сповіщали, що Синан-паша бере в полон тільки тих, хто не має за що відкупитися (Іван Ле, Наливайко, 1957, 195).
2. перен. Виходити зі скрутного становища ціною втрати чого-небудь. Польське військо відходило, радіючи, що так дешево відкупилося (Яків Качура, II, 1958, 424).
3. тільки недок. Пас. до відкуповувати, відкупляти 1.