ВІ́ДКУП, у, чол.
1. іст. Право на стягання безпосередньо з населення податків на оренду чого-небудь, яке надавала держава приватній особі за певну грошову винагороду. Збір мита звичайно здавали [князі] на відкуп або в оренду (Історія УРСР, I, 1953, 127); Сам бог їм [панам], як корчма крамареві, на відкуп даний (Іван Ле, Наливайко, 1957, 167);
// Територія, на якій діяло це право. Він.. завжди їздив по своєму одкупу, робив ревізію (Панас Мирний, IV, 1955, 144).
2. Те саме, що викуп 2.