ВІДКРИТТЯ́, я, сер.
1. тільки одн. Дія за значенням відкрити. Перед відкриттям завіси чути дует з «Запорожця за Дунаєм» (Іван Микитенко, I, 1957, 481).
2. Те, що стало відомим унаслідок досліджень і т. ін. Відкриття Коперника зробило революцію в світогляді людей, їх розумінні природи та в способах її пізнання (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 60);
// перен., ірон. Те, що хто-небудь виявив для себе несподівано. Це несподіване і захоплююче відкриття порадувало і розсмішило Христину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 159); Ідучи сьогодні сюди, зробив страшне для себе відкриття: порожній тил! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 648).