ВІДКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкрутити;
// у знач. прикм. Перед терасою пустував, вириваючись із відкрученого крана, розбишака-струмок (Олесь Донченко, VI, 1957, 518); * У порівняннях. В неї голос затрусивсь, неначе одкручена.. струна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 331).
ВІДКРУЧЕНИЙ
Тлумачення слова