ВІДКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУВАТИ і рідко ВІДКУТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Те саме, що розковувати. Людомира одковують і ставлять перед ним [Бенедиктом] (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 125).
2. рідко. Те саме, що виковувати. З цього майже п’ятнадцятитонного злитка він мусить відкувати валок для прокатки.. стального листа (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 18).
3. тільки док., також без додатка. Закінчити, перестати кувати.