ВІДКОПИЛЕНИЙ

ВІДКОПИ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до відкопилити;
//  у знач. прикм. — Ну, як мені, мамо? — гойднула так дзвоном спідниці, що забілів подолок полотняної сорочки.. — Таксобі, нічого, насову схожа, — посміхнулась мати, а донька відразу ображено пхинькнула відкопиленими устами (Михайло Стельмах, I, 1962, 157).