ВІДКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відколоти. Всі люди вже в гурті, а він, як тріска ота, відколота від дерева (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 448);
// у знач. прикм. А вітер почина грати на далекім воринні. Дзз… тонко співає він в одколоту скалку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 321).
ВІДКОЛОТИЙ
Тлумачення слова