ВІДКОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКОЛОТИ, олю, олеш, док., перех.
1. Б’ючи по чомусь або об що-небудь, колючи, відділяти, відбивати щось від чого-небудь. Однією рукою я відколюю зразки породи і кладу їх у мішечки, прикріплені до пояса (Вечірній Київ, 23.IX 1957, 4); Більше не бурили перфораторами і не висаджували породу вибухівкою.. Тепер тільки довбали і викочували, відтягали та відносили вбік важкі бути, які вдавалося відколоти (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 116).
2. перен. Змушувати відокремитися, відійти від кого-, чого-небудь; відділяти. Імперіалізм має тенденцію і серед робітників виділити привілейовані розряди і відколоти їх від широкої маси пролетаріату (Ленін, 22, 1950, 262); Два інших «яструбки» сильним маневром відкололи парочку фашистських стерв’ятників і почали їх ганяти (Юрій Яновський, I, 1958, 273).
3. Знімати що-небудь приколене. І така красива була камея на ній, що рука її, піднявшись до грудей, щоб відколоти цю прикрасу, сама собою спинилася напівдорозі (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 439).
4. перен., розм. Говорити що-небудь несподіване, незвичайне, недоречне тощо. Партизани реготалися й одколювали на адресу ігумені .. дотепи (Іван Микитенко, II, 1957, 353).