ВІ́ДХЛАНЬ, і, жін., рідко. Те саме, що безодня; провалля. Узенька дорога.. гинула в мрачній [темній] одхлані густого бору (Іван Франко, VIII, 1952, 257); * У порівняннях. І тиша, як відхлань, роззявила рота (Любомир Дмитерко, Присяга.., 1937, 121).
ВІДХЛАНЬ
Тлумачення слова