ВІДХІ́ДЛИВИЙ, а, е. Який швидко заспокоюється після роздратування, легко забуває образи, перестає сердитися. — Він палкий, але одхідливий. Розсердиться, та зараз і одійде (Нечуй-Левицький, II, 1937, 139); — Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 273); Материнське серце таке відхідливе (Василь Минко, Вибр., 1952, 186).
ВІДХІДЛИВИЙ
Тлумачення слова