ВІДЬО́МСЬКИЙ, а, е, заст.
1. Прикм. до відьма 1. Аж в ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує та просить (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 190);
// Власт. відьмі (в 1 знач.). Її страшне, жовте, відьомське обличчя зразу стало добрішим (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 370).
♦ Відьомське кодло див. кодло.
2. Стос. до відьомства. І зараз в горщечок наклала Відьомських різних-всяких трав (Іван Котляревський, I, 1952, 154); Чи то справді він умерлий, Тільки матері кохання Та відьомські міцні чари При житті його тримають?.. (Леся Українка, IV, 1954, 181).