ВІДЬМА́К, а, чол., заст. За народним повір’ям — чоловік, який знається з «нечистою силою»; чаклун. [2-а дівчина:] Він відьмак, з чортами знається (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 233); * У порівняннях. — Ви увесь в сажі, як відьмак з димаря! (Олесь Гончар, I, 1954, 203).
ВІДЬМАК
Тлумачення слова