ВІДЬМА́ЧИЙ, а, е, заст. Те саме, що відьомський. Посміхаючись в сутінках до Вутаньки злорадною, відьмачою усмішкою, вона [баба] ніби насувалася зверху на дівчину (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 249); — Не роби з себе ягничку, бо коли у тебе й є хвіст, то не овечий. — А який же? — Відьмачий! (Юрій Яновський, II, 1958, 264).
ВІДЬМАЧИЙ
Тлумачення слова