ВІДГУЛ 1, у, чол., рідко. Те саме, що відгомін 1. — Я чув відгул гармат (Андрій Малишко, II, 1956, 65); І над одгулами прибою у барвінковій вишині Йдуть хмари темною юрбою (Леонід Первомайський, I, 1958, 246).
ВІДГУЛ 2, у, чол., розм. Звільнення від роботи на день або кілька днів як компенсація за понаднормову працю. Приїздять же мало не щодня з Києва ковалівці, коли трапляються їм вільні дні, чи на відгул, а то й просто у відпустку (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 187).