ВІДГУКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДГУКНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Гукати у відповідь на чий-небудь поклик. Як гукають, так і одгукуються (Номис, 1864, № 7127); Механік, що мав сильний голос, загукав, але ніхто не відгукувався (Микола Трублаїні, III, 1956, 150); — Івасю! Івасю! — трохи перегодом гукав Грицько, несучись полем до бурти. — Чого? — одгукнувся Івась, забуваючи про недавню спірку (Панас Мирний, IV, 1955, 11); * Образно. Ніч одгукнулась ще двома пострілами (Андрій Головко, II, 1957, 178);
// Відповідати на звертання; відзиватися. — Батьку, — з одчаєм відгукується хлопець, — вона [Палазя] мене до нещастя доведе! (Юрій Яновський, II, 1954, 190); В двері постукали. І коли Наринський одгукнувся, в кабінет увійшов Русевич (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1935, 124);
// Давати звістку про себе. Є в неї три сини, але всі вони десь далеко і тільки час від часу відгукуються листами (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 87); Українці, браття милі, Відгукніться, де ви є (Павло Грабовський, I, 1959, 67);
// перен. На дію відповідати іншою дією. Несподівано зазвучав баян, і зразу на другому кінці площі відгукнулася весела пісня (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 3); Захар чув, що від мосту міномет двічі відгукнувся на ворожі постріли (Іван Ле, Право.., 1957, 121); З блакитної високості впаде на землю сріблом жайворонкова пісня,.. а широкий степ відгукнеться на ті згуки тихим шелестінням тирси (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180).
2. перен. Виражати своє ставлення до яких-небудь подій, явищ і т. ін. Вчасно відгукуються на важливі події мирного будівництва наші прозаїки (Літературна газета, 7.VI 1951, 1); Дуже мені бажалося відгукнутись на Ваші ласкаві запросини — прислати що до збірника (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 117);
// Виявляти співчуття, готовність сприяти чому-небудь. Член партії повинен: .. проявляти чуйність і увагу до людей, вчасно відгукуватися на запити і потреби трудящих (Статут КПРС, 1961, 4); Хай же ніч минеться, ранок усміхнеться І до серця серце знову відгукнеться (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 249).
3. Відбиватися (про звук); відлунювати. Луна стихала далеко десь в лісі, а там далі, знов одгукувалась дрібно та часто (Нечуй-Левицький, I, 1956, 60); Самотньо й лунко одгукується в німих стінах [класу] моя помірна хода (Степан Васильченко, II, 1959, 74); Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна в просвіжілім повітрі (Павло Тичина, I, 1957, 245).
4. перен. Позначатися на кому-, чому-небудь. Пішла ворожнеча між старим і новим. Та ворожнеча і те змагання одгукнулися неводному тільки чиновному стані,.. одгукнулися й у сім’ї (Панас Мирний, III, 1954, 186); Багата осінь прийшла на українську землю, відгукнулась по всіх селах і колгоспах ситими врожаями (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 27); Поразка Ігоря великим горем відгукнулась на Русі: похід коштував народові великих жертв (Історія української літератури, I, 1954, 44).