ВІДГРИМУВАТИ, ує, док. Відлунювати громом, гуком, шумом. Входжу — у хаті темно, бо надворі нахмарило, далеко грім одгримує, вітерець заліг десь, тиша (Марко Вовчок, I, 1955, 269); [Фауст:] В бору реве-бушує буря, І падає стовбур’я дужих сосен, ламаючи і тлумлячи сусідів, — Аж хряскотом одгримує од гір (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 133).
ВІДГРИМУВАТИ
Тлумачення слова