ВІДГРИМІТИ

ВІДГРИМІТИ, мить; мн. відгримлять; док. Перестати гриміти. Відшуміли, відгриміли грози, засяяв чистий голубий обрій на сході (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 33);  * Образно. Ще не одгриміли оплески, щасливий молодий поет ще прикладав до серця свою першу збірочку поезій, як на сцену вийшов критик (Яків Качура, II, 1958, 102);
//  перен. Закінчитися (про що-небудь гучне, бурхливе). В лісах партизанських моєї Вкраїни давно одгриміли бої (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 32); Кінчилась війна, відгриміли переможні салюти (Олесь Гончар, I, 1954, 444).