ВІДГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, рідко ВІДГОВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДГОВОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док., перех., розм.
1. Те саме, що відмовляти 3. Дві молодиці.. сіли біля печі і пильнували, щоб ніхто й не підходив, і не дививсь пильно на піч, а коли що, так зараз і, відговорювали (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 302); — Хто ж і порадить сироту, — одказують старі козачки, — як не ми? Се б нам од бога гріх був великий, коли б її не одговоряли од сього лиха (Марко Вовчок, I, 1955, 25); Я їх [письменників-початківців] ніколи не розчаровую, ніколи не одговорюю (Павло Тичина, III, 1957, 450); Ще в Києві він обстоював те, що їхати до Харкова всім з їхньої делегації ніяк не слід. Гайовий не поділяв його побоювань, Гайового підтримав Савчук. І таки одговорили (Андрій Головко, II, 1957, 430).
2. тільки док., рідко. Проговорити певний час. Відговорити годину.