ВІДГО́СТРЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відгострити. * Образно. Логіка Лесі Українки відгострена, як бритва (Максим Рильський, III, 1956, 113);
// у знач. прикм. Дід Квірквелія сів на камінь, витяг із кишені довгого кривого ножа з відгостреним блискучим лезом (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 22).
ВІДГОСТРЕНИЙ
Тлумачення слова