ВІДГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відгородити. Коло дому бовваніли височезні осокори, зеленів старий садок, не одгороджений од двору (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 307); Дід, відгороджений від Леся столом і пічечкою, ступив крок назад до дверей (Юрій Яновський, I, 1954, 116);
// безос. присудк. сл. В темній гущавині саду розсипаються тихі, меланхолійні звуки рояля і .. вилітають за сад, що глибоким ровом одгороджено од селянських хат (Степан Васильченко, I, 1959, 320).
ВІДГОРОДЖЕНИЙ
Тлумачення слова