ВІДГОНИТИ 1, ить, недок., чим.
1. Мати присмак або запах чого-небудь; віддавати. З курної хати всі речі димом відгонять (Леся Українка, III, 1952, 654); — Чудове меню! — посміхнувся Іван Іванович, — .. смачне й ніжне м’ясо, яке трохи відгонить морем і водоростями (Олесь Донченко, III, 1956, 240); Ми в редакції любили одержувати її акуратні карлючки на папері, що одгонив ліками (Юрій Яновський, II, 1954, 9).
2. перен. Нагадувати або навівати що-небудь. Місцина справді стала пустирем одгонити (Панас Мирний, II, 1954, 45); Передосіннє небо повите було в голубу задуму. Голе поле одгонило сумом (Степан Васильченко, II, 1959, 204).
ВІДГОНИТИ 2 див. відганяти.