ВІ́ДГОЛОСОК, ску, чол., рідко. Зменш. до відголос. Шум далекого бою відголосками лягав біля ніг схвильованого бійця Якова Лиховида (Олекса Десняк, Опов., 1951, 35); Саїд Алі ось уже з десяток днів чекав неприємних відголосків його гарячого вчинку (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 178).
ВІДГОЛОСОК
Тлумачення слова