ВІДГАНЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ВІДІГНА́ТИСЯ, відженуся, женешся; мин. ч. відігнався, гналася, лося; док.
1. Захищатися від чийогось нападу тощо. По пояс у вівсі стоїть Сафрон Варчук і розмахує грабками, відганяючись від розлюченого Ласія (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 56); Якийсь наївний чоловічок намагався одігнатися від них [куль] руками (Яків Качура, II, 1958, 319); * у порівн. Дригає ногами, ніби від собак відганяється (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 145);
2. тільки недок. Пас. до відганяти 4.