ВІДГАЛУ́ЖУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДГАЛУ́ЗИТИСЯ, иться, док.
1. Відростати вбік від основного кореня, стовбура і т. ін.
2. Відходити вбік від основної частини чого-небудь (про дорогу, дріт тощо). Відразу впадає в око [лікаря] темна пляма на ній [аорті] — там, де відгалужується горішня артерія (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 367).