ВІДЕРНИК

ВІДЕ́РНИК, а, чол.

1. Той, хто робить відра. — Відерниками хочуть нас поробити, — похмуро вимовив Інтелігент (Іван Микитенко, II, 1957, 474).

2. Горщик, чавун, який має місткість відра. Купила собі горщик-відерник (Словник Грінченка).