ВІДЕ́РКО, а, сер. Зменш. до відро 1. От я ж таки любив тягнути горілочку,.. так що хоч відерко умий, то не зостанеться ні краплі (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 113); На причілку вхопив [Юрко] вудку, відерко з черв’яками і лише залопотів підошвами (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 95).
ВІДЕРКО
Тлумачення слова